Звіт під назвою «Збереження культурної спадщини України» був підготовлений як підсумок діяльності Центру допомоги для культури в Україні.
Національний інститут культурної спадщини займається захистом культурної спадщини України від початку російської агресії. За рішенням Міністерства культури та національної спадщини в структурі Інституту діє Центр допомоги для культури в Україні, який є головним координатором державної допомоги культурному сектору. Центр координує (вітчизняні та іноземні) ініціативи з порятунку культурних ресурсів України, проводить інформаційно-просвітницьку діяльність про українську культурну спадщину, зокрема про загрози та втрати, спричинені воєнними діями.
Досвід Інституту та багаторічна польсько-українська співпраця стали основою для організації ефективної підтримки культурної спадщини України з першого дня війни. Центр координує (вітчизняні та іноземні) ініціативи з порятунку культурних ресурсів України, проводить інформаційно-просвітницьку діяльність про українську культурну спадщину, зокрема про загрози та втрати, спричинені воєнними діями. Він співпрацює з польськими культурними установами, музеями, державними архівами та бібліотеками, фахівцями з консервації та іншими інституціями. Інститут підтримує Україну на форумі міжнародних інституцій, зокрема щодо надання інформації та доказів навмисного знищення українських культурних цінностей. У співпраці з ЮНЕСКО та іншими міжнародними організаціями Інститут також ініціює нові проекти на підтримку збереження української культурної спадщини.
З перших днів війни в Україну надходить цільова матеріальна допомога, яка спрямовується безпосередньо до культурних установ в Україні. Здебільшого це музеї, а також культурні заповідники, бібліотеки, архіви чи релігійні об’єкти. Завдяки тісній співпраці з українською стороною, особливо з Міністерством культури та інформаційної політики, у 2022 році через Центр було надано підтримку 111 установам. Подальші постачання знаходяться в процесі підготовки, що стало можливим завдяки залученню багатьох польських та іноземних установ, в тому числі Польського агентства стратегічних резервів. Масштаб нашої допомоги має велике значення; на даний момент наша країна виділила на ці цілі 2 мільйони євро.
Однак кожне перевезення – це окрема історія, коли частину спадщини України, частину спадщини Європи вдається зберегти для майбутніх поколінь. Наш звіт не лише описує діяльність з надання допомоги, але передусім має на меті підвищити рівень обізнаності про загрозу, яку становить російська стратегія цілеспрямованого та систематичного знищення української культури. У Польщі ми дуже добре розуміємо трагічні наслідки таких дій для розвитку суспільства та його ідентичності. В інших країнах часто бракує знань про те, що війна в Україні – це передусім битва за захист наших спільних європейських цінностей і культури від російського варварства. Сподіваємося, що наведені у звіті приклади руйнувань, серед яких цінні об’єкти архітектури, релігійної культури, археологічні пам’ятки, а також об’єкти нематеріальної спадщини, переконають іноземну аудиторію в характері воєнних злочинів, що здійснюються російськими військами.
Звіт вийшов англійською мовою і є одним з перших досліджень, яке комплексно розглядає проблему руйнування культурної спадщини та вказує на необхідність для міжнародної спільноти вжити заходів для більш ефективного захисту культури під час збройних конфліктів.
Які найважливіші заходи з підтримки, що проводяться Центром?
Центр допомоги для культури в Україні є головним координатором національної та міжнародної діяльності, спрямованої на надання матеріальної допомоги культурним установам в Україні. Крім того, співробітники Центру здійснюють експертну діяльність у тісній співпраці з партнерами в Україні, а також у міжнародних організаціях. Ми відкрили цей рік прем’єрою фільму «Стерти націю» режисера Томаша Гживачевського, який разом зі звітом представляє жахливу картину руйнувань. Також у січні ми організували регіональний навчальний курс у співпраці з ЮНЕСКО щодо протидії незаконному вивезенню пам’яток з України. Минулого року ми організували навчальні курси з використання сучасних технологій у сфері безпеки та документування, а також конференцію, присвячену Варшавським рекомендаціям. Це документ, який був створений за ініціативи Польщі у 2018 році й являє собою перелік принципів, що стосуються процесу реконструкції та реставрації пам’яток, зруйнованих внаслідок збройних конфліктів чи стихійних лих. Це може стати основою для процесу відновлення, з яким зіткнеться Україна. Текст Варшавської рекомендації доступний 5 мовами, включаючи українську. Крім того, ми опублікували звіт про захист нематеріальної спадщини спільноти біженців з України в Польщі. Наша діяльність та відданість справі були б неможливими, якби не глибокі знання та залученість працівників Національного інституту культурної спадщини. Саме в Польщі ми маємо найкращих експертів у галузі оцифрування, реставрації пам’яток, захисту спадщини у випадку збройного конфлікту, які брали участь у місіях як в Іраку, так і в Афганістані.
Що ми знаємо про знищення культури в Україні?
На даний момент доступні різні статистичні дані щодо пошкоджень. Треба мати на увазі, що в умовах воєнного часу перевірка інформації часто потребує більше часу та зусиль. У звіті ми посилаємося на дані Міністерства культури та інформаційної політики України, тобто за інформацією станом на 13 грудня 2022 року ми знали про 553 знищені об’єкти, станом на 25 січня 2023 року офіційні дані вже дають цифру у 1 271 об’єкт. Російські війська здійснюють організовані крадіжки музейних експонатів, розграбування археологічних пам’яток, руйнування будівель, важливих для місцевої громади, в тому числі бібліотек, архівів та релігійних об’єктів. З Мелітопольського музею викрали колекцію скіфського золота, вивезли майже всю колекцію музею Олексія Шовкуненка в Херсоні. В Ізюмі російські війська зруйнували кам’яні середньовічні статуї, використовуючи розташовану поруч пам’ятку природи і меморіал жертвам Другої світової війни як вогневу позицію. Спадщина кримських татар зазнає особливо агресивних нападів: у селі Орлівка знищені меморіальні дошки жертвам Другої світової війни. Багато дерев’яних костелів і православних церков зникли остаточно. Єврейське кладовище в Глухові було спустошене, як і меморіал жертвам Голокосту в Бабиному Яру. Картини Марії Примаченко, провідної художниці примітивізму, що спирається на народне мистецтво, згоріли в лютому 2022 року під час обстрілу історичного музею в Києві. У центрі Луганська на пам’ятнику Тарасу Шевченку з’явилася табличка, яка перетворює українського поета на «російського художника». Ми також знаємо, що багато митців та культурних діячів загинули від рук росіян. Те, що ми бачимо в Україні, є воєнними злочинами – результатами кремлівської політики фальсифікації історії проти незалежного і суверенного українського народу та його культури.
Pobierz/Download/Завантажити:
