ukenpl

Засідання Міжнародної реставраційної ради

8 червня цього року у м. Кракові відбулося засідання Міжнародної реставраційної ради, яка об’єднує представників державних та дієцезіальних реставраційних служб Польщі та України, а також закладів, які займаються охороною культурної спадщини. Під час зустрічі обговорювалися виклики, пов’язані з охороною Всесвітньої спадщини, а також польсько-українського місця Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – «Дерев’яні Церкви Карпатського регіону Польщі та України», в умовах війни, що триває в Україні. У зустрічі взяли участь заступник Міністра культури та інформаційної політики України Катерина Чуєва та директор Національного інституту спадщини Катажина Залясіньська.

Проблема убезпечення Церков, внесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, у зв’язку з російською агресією в Україні, домінувала в дискусіях Міжнародної реставраційної ради за участю представників польських реставраційних служб та експертів Національного інституту спадщини й Інституту «Полоніка», а також представників Міністерства культури та національної спадщини та української делегації, до складу якої входили, зокрема, Президент Українського національного комітету ICOMOS п. Микола Гайда та Співголова Міжнародної реставраційної ради місця Всесвітньої спадщини «Дерев’яні Церкви Карпатського регіону Польщі та України», науковий співробітник Львівської національної галереї мистецтв п. Володимир Герич. Під час зустрічі було обговорено стан культурної спадщини в Україні, її загрози та втрати внаслідок російської агресії, а також розкрито можливості майбутньої підтримки. Спільно з Центром допомоги для культури України, що функціонує в межах Національного інституту спадщини, планується підготувати програму навчання для фахівців з різних сфер та установ, пов’язаних із нерухомою культурною спадщиною, та програму дослідницької співпраці. Польсько-українські обговорення також стосувалися підтримки у сфері нових технологій, дослідження втрат внаслідок війни у постконфліктний період та розробки рекомендацій щодо реформування системи охорони пам’яток в Україні.

Міжнародна реставраційна рада місця Всесвітньої спадщини «Дерев’яні Церкви Карпатського регіону Польщі та України» була заснована у 2013 році з метою забезпечення обміну інформацією та співпраці експертів, які займаються охороною пам’яток, що розташовані на місці перетину кордонів обох країн. До її складу входять керівники, представники державних та дієцезіальних реставраційних служб, а також закладів, що займаються охороною спадщини Польщі та України. Під час щорічних зустрічей осіб, які займаються доглядом за церквами, внесеними до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, презентуються реставраційні досягнення у сфері інфраструктури 16 дерев’яних церков. Під час засідань Міжнародної реставраційної ради обговорюються плани заходів щодо охорони культурної спадщини. Навчальні візити, які відбуваються під час таких засідань, використовуються для практичного викладу обговорюваних питань та дозволяють ознайомитися з результатами проведених реставраційних робіт. Роботу Ради координує Національний інститут спадщини, який відповідав за підготовку заявки на внесення церков до Списку ЮНЕСКО.

Вони були внесені у 2013 році. Церкви, розташовані на польсько-українському кордоні Карпат, є унікальним прикладом традицій дерев’яної православної сакральної архітектури, яка колись була поширена в слов’янських країнах. Архітектурні форми церкви з тристороннім плануванням, зрубними куполами та окремо стоячими дзвіницями відображають вимоги літургії Східної Церкви. Будівлі також відображають культурні традиції місцевих громад. У церквах представлені різні типи архітектури: гуцульський тип у південно-східному українському регіоні Карпат у Вербонжу Нижньому та Ясіні; галицький тип у північній частині Карпат по обидві сторони польсько-українського кордону в Рогатині, Дрогобичі, Жовкві, Потеличі, Радружі та Хотинці; бойківський тип по обидві сторони польсько-українського кордону поблизу кордону зі Словаччиною у Смільнику, Ужоку та Маткові; лемківський тип у польських Західних Карпатах у Поврожніку, Брунарах Вижних, Овчарах, Квятоню і Тужанську.

Росія свідомо проводить діяльність, спрямовану на знищення української культурної спадщини – підтвердження самобутності цієї країни. На території України знаходиться сім місць Всесвітньої спадщини, зокрема Печерська Лавра та Храм Премудрості Божої в Києві, а також Старе Місто у Львові. Із семи місць, занесених до Списку ЮНЕСКО, два є спільними записами Польщі та України. Це дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України, а також стародавні та первісні букові ліси на теренах Карпат. На офіційному т.зв. інформаційному списку ЮНЕСКО, до якого входять місця, що є претендентами на включення до Списку, знаходиться ще 17 об’єктів на території Україні. До них, зокрема, належать об’єкти, що розташовані в зоні поточних військових дій – історичний центр Чернігова, археологічна пам’ятка Кам’яна Могила в Запорізькій області, яка за даними джерел на сьогодні є замінованою, Харківський Держпром або Біосферний заповідник «Асканія-Нова», розташований у Херсонській області, – розповіла д-р хаб. Катажина Залясіньська, директор Національного інституту спадщини.

З початку війни Польща бере активну участь у порятунку та збереженні культурної спадщини України. Цю діяльність координує Центр допомоги для культури України – базовий осередок державної допомоги українській культурній спадщині. Центр був заснований Міністром культури та національної спадщини в межах Національного інституту спадщини. Компетенції Інституту та багаторічна польсько-українська співпраця заклали підґрунтя для організації з першого дня війни ефективної допомоги пам’яткам, що перебувають під загрозою, та закладам культури, які стоять на варті їхнього порятунку.

Accessibility Tools